теркотати

-очу́, -о́чеш і теркоті́ти, -очу́, -оти́ш, недок.

1) Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти. || Деренчати (про телефон).

2) Видавати часті різкі шумові звуки (про птахів); цвіркати, цвіркотати (про комах). || перен., розм. Швидко, без упину говорити; цокотіти.